Адміністрація школи звертається до батьків з проханням придбати до нового навчального року, а потім постійно контролювати виконання учнями вимог щодо зовнішнього вигляду. Ці вимоги відповідають державній політиці України з цього питання. Крім того, дані вимоги допомагають створенню плідної академічної атмосфери, зміцненню організаційної культури, покращенню дисципліни, зменшенню рівня соціальної напруги серед учнівської молоді та зменшують відповідні видатки батьків.
Згідно з Указом Президента України від 02.06.1996 р. №417 «Про шкільну форму для учнів середніх закладів освіти», Постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.96р. №1004 «Про запровадження шкільної форми для учнів середніх закладів освіти», учень повинен з′являтися до школи у формі, яка є обов′язковою.
Шкільна форма учня має встановлений зразок, затверджений протоколом спільного засідання педагогічної ради, батьківського комітету та Радою учнівського самоврядування.
Щоденний одяг для занять (хлопці): діловий костюм (піджак або жилет, брюки) темного кольору, гольф або сорочка, краватка.
Щоденний одяг для занять (дівчата): діловий костюм (піджак або жилет, спідниця чи сарафан) темного кольору, гольф або блузка, стрічка або заколка для довгого волосся.
Згідно з Указом Президента України від 02.06.1996 р. №417 «Про шкільну форму для учнів середніх закладів освіти», Постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.96р. №1004 «Про запровадження шкільної форми для учнів середніх закладів освіти», учень повинен з′являтися до школи у формі, яка є обов′язковою.
Шкільна форма учня має встановлений зразок, затверджений протоколом спільного засідання педагогічної ради, батьківського комітету та Радою учнівського самоврядування.
Щоденний одяг для занять (хлопці): діловий костюм (піджак або жилет, брюки) темного кольору, гольф або сорочка, краватка.
Щоденний одяг для занять (дівчата): діловий костюм (піджак або жилет, спідниця чи сарафан) темного кольору, гольф або блузка, стрічка або заколка для довгого волосся.
ЗВЕРНЕННЯ ДО БАТЬКІВ
Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та Міністерство освіти і науки вкрай стурбовані станом, що склався з травмування і загибеллю дітей внаслідок нещасних випадків.
Кількість смертельних випадків та травмування серед дітей змушує звернутися до кожного громадянина, особливо до батьків.
За статистикою, в нашій країні в мирний час внаслідок нещасних випадків щодня гине 3 дитини!
Біда трапляється тоді, коли дітей залишають напризволяще, там, де на кожному кроці на них чатує небезпека.
Незабаром канікули. На жаль, вони не проходять без прикрих випадків(пожежі, утоплення) з вини дитини.
Легковажне поводження малечі з вогнем, водою, газом, незнання елементарних правил безпечної поведінки — першопричини сумних та трагічних наслідків.
Шановні батьки! Не залишайте дітей без нагляду! Дбайте про безпеку своїх дітей, дотримуючись правил безпечної поведінки в побуті.
Виховуйте у дітей навички культури безпечної поведінки, демонструючи на власному прикладі обережність у поводженні із вогнем, газом, водою, побутовою хімією, ліками. Виділіть декілька хвилин на відверту розмову з дітьми. Пам’ятайте, ці хвилини вимірюються ціною життя. А щоб неждана мить не стала початком великої біди — потрібно давати дітям чіткі знання і вміння, як діяти в тій чи іншій ситуації.
Пам’ятайте, що життя наших дітей залежить тільки від нас самих!
Та найголовніше, дитина повинна розуміти, що Ви не позбавляєте її вільного доступу до комп’ютера, а, насамперед, оберігаєте. Дитина повинна Вам довіряти.
Перелік рекомендованих для дітей онлайн-ресурсів, затверджений на засіданні Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі (рішення N 2 від 20.04.2010)
www.mon.gov.ua
Матеріал взято з сайту Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України
ЯК ЗАБЕЗПЕЧИТИ БЕЗПЕКУ ДІТЕЙ У МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ
Пропонуємо декілька рекомендацій, які слід взяти до уваги:
- розміщуйте комп’ютери з Internet-з’єднанням поза межами кімнати вашої дитини;
- поговоріть зі своїми дітьми про друзів, з яким вони спілкуються в он-лайні, довідайтесь як вони проводять дозвілля і чим захоплюються;
- цікавтесь, які веб сайти вони відвідують та з ким розмовляють;
- вивчіть програми, які фільтрують отримання інформації з мережі Інтернет, наприклад, Батьківський контроль в Windows*;
- наполягайте на тому, щоб ваші діти ніколи не погоджувалися зустрічатися зі своїм он-лайновим другом без вашого відома;
- навчіть своїх дітей ніколи не надавати особисту інформацію про себе та свою родину електронною поштою та в різних реєстраційних формах, які пропонуються власниками сайтів;
- контролюйте інформацію, яку завантажує дитина (фільми, музику, ігри, тощо);
- цікавтесь, чи не відвідують діти сайти з агресивним змістом;
- навчіть своїх дітей відповідальному та етичному поводженню в он-лайні. Вони не повинні використовувати Інтернет мережу для розповсюдження пліток, погроз іншим та хуліганських дій;
- переконайтеся, що діти консультуються з Вами, щодо будь-яких фінансових операції, здійснюючи замовлення, купівлю або продаж через Інтернет мережу;
- інформуйте дітей стосовно потенційного ризику під час їх участі у будь-яких іграх та розвагах;
- розмовляйте зі своєю дитиною як з рівним партнером, демонструючи свою турботу про суспільну мораль.
Використовуючи ці рекомендації, Ви маєте нагоду максимально захистити дитину від негативного впливу всесвітньої мережі Інтернет. Але пам’ятайте, Інтернет - це не тільки осередок розпусти та жорстокості, але й найбагатша в світі бібліотека знань, розваг, спілкування та інших корисних речей. Ви повинні навчити свою дитину правильно користуватися цим невичерпним джерелом інформації.
- розміщуйте комп’ютери з Internet-з’єднанням поза межами кімнати вашої дитини;
- поговоріть зі своїми дітьми про друзів, з яким вони спілкуються в он-лайні, довідайтесь як вони проводять дозвілля і чим захоплюються;
- цікавтесь, які веб сайти вони відвідують та з ким розмовляють;
- вивчіть програми, які фільтрують отримання інформації з мережі Інтернет, наприклад, Батьківський контроль в Windows*;
- наполягайте на тому, щоб ваші діти ніколи не погоджувалися зустрічатися зі своїм он-лайновим другом без вашого відома;
- навчіть своїх дітей ніколи не надавати особисту інформацію про себе та свою родину електронною поштою та в різних реєстраційних формах, які пропонуються власниками сайтів;
- контролюйте інформацію, яку завантажує дитина (фільми, музику, ігри, тощо);
- цікавтесь, чи не відвідують діти сайти з агресивним змістом;
- навчіть своїх дітей відповідальному та етичному поводженню в он-лайні. Вони не повинні використовувати Інтернет мережу для розповсюдження пліток, погроз іншим та хуліганських дій;
- переконайтеся, що діти консультуються з Вами, щодо будь-яких фінансових операції, здійснюючи замовлення, купівлю або продаж через Інтернет мережу;
- інформуйте дітей стосовно потенційного ризику під час їх участі у будь-яких іграх та розвагах;
- розмовляйте зі своєю дитиною як з рівним партнером, демонструючи свою турботу про суспільну мораль.
Використовуючи ці рекомендації, Ви маєте нагоду максимально захистити дитину від негативного впливу всесвітньої мережі Інтернет. Але пам’ятайте, Інтернет - це не тільки осередок розпусти та жорстокості, але й найбагатша в світі бібліотека знань, розваг, спілкування та інших корисних речей. Ви повинні навчити свою дитину правильно користуватися цим невичерпним джерелом інформації.
Та найголовніше, дитина повинна розуміти, що Ви не позбавляєте її вільного доступу до комп’ютера, а, насамперед, оберігаєте. Дитина повинна Вам довіряти.
Посібники, які Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України пропонує використовувати батькам і педагогам для навчання дітей безпечному користуванню Інтернетом:
Діти в Інтернеті: як навчити безпеці у віртуальному світі: посібник для батьків / І. Литовченко, С. Максименко, С Болтівець [та ін.]. – К.: ТОВ “Видавни-чий будинок «Аванпост-Прим»”, 2010. – 48с.
http://online-bezpeka.kyivstar.ua
Виховання культури користувача Інтернету. Безпека у всесвітній мережі: навчально-методичний посібник / А. Кочарян, Н. Гущина. – К., 2011. – 100 с.
www.mon.gov.ua
Безпечне користування сучасними інформаційно-комунікативними технологіями / О. Удалова, О. Швед, О. Кузнєцова [та ін.]. – К.: Україна, 2010. – 72 с.
Пам’ятка для батьків “Діти. Інтернет. Мобільний зв’язок”, розроблена Національною експертною комісією України з питань захисту суспільної моралі
www.moral.gov.ua
http://online-bezpeka.kyivstar.ua
Виховання культури користувача Інтернету. Безпека у всесвітній мережі: навчально-методичний посібник / А. Кочарян, Н. Гущина. – К., 2011. – 100 с.
www.mon.gov.ua
Безпечне користування сучасними інформаційно-комунікативними технологіями / О. Удалова, О. Швед, О. Кузнєцова [та ін.]. – К.: Україна, 2010. – 72 с.
Пам’ятка для батьків “Діти. Інтернет. Мобільний зв’язок”, розроблена Національною експертною комісією України з питань захисту суспільної моралі
www.moral.gov.ua
Перелік рекомендованих для дітей онлайн-ресурсів, затверджений на засіданні Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі (рішення N 2 від 20.04.2010)
www.mon.gov.ua
Матеріал взято з сайту Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України
Десять правил виховання дитини!!!
- ЛЮБИ СВОЮ ДИТИНУ! Радій, що вона є, сприймай її такою, яка вона є, не ображай її, не принижуй, не підривай її впевненості в собі, не карай несправедливо, не відмовляй у своїй довірі, дай дитині привід любити тебе.
- ОБЕРІГАЙ СВОЮ ДИТИНУ! Захищай її від фізичних та моральних небезпек навіть тоді, коли доводигься поступатися власними інтересами чи навіть ризикувати власним життям.
- БУДЬ ГАРНИМ ПРИКЛАДОМ ДЛЯ СВОЄЇ ДИТИНИ! Прищепи Їй повагу до традиційних цінностей, сам живи у злагоді з ними, стався до дитини з почуттям відповідальності. Дитині потрібна дружна родина, в якій шанують і люблять старих, підтримують щирі сгосунки з ріднею та друзями. Дитина повинна жити в такій сім’ї, де панує правда, чесність, скромність та гармонія.
- ПОГРАЙСЯ 3І СВОЄЮ ДИТИНОЮ! Знайди для неї час, розмовляй із нею, грайся, як це їй подобається, сприймай її забави серйозно. Ознайомся зі світом її уявлень.
- ПРАЦЮЙ РАЗОМ 3І СВОЄЮ ДИТИНОЮ! Допомагай дитині, коли вона хоче взяти участь у роботі. Коли дитина вже підростає, привчай її бути учасником усіх господарських справ. Під час дозвілля та канікул дитина повинна теж підтримувати активну діяльність як у школі так і вдома.
- ДОЗВОЛЬ ДИТИНІ НАБУТИ ЖИТТЄВОГО ДОСВІДУ. Дитина визнає лише той досвід, який вона впізнала особисто. Твоя власна досвідченість часто буває зайвою для твоєї дитини. Дай їй можливість нагромадити власний досвід, навіть коли це пов’язано з певним ризиком. Дитина, що її надміру оберігають, дитина, застрахована ві будь-якої небезпеки, часом стає соціальним інвалідом.
- ПОКАЖИ ДИТИНІ ПЕРЕВАГУ НА МЕЖІ ЛЮДСЬКОЇ СВОБОДИ! Батьки повинні розкрити перед дитиною чудові можливості розвитку та утвердження людської особистості відповідно до особистостей кожного. Водночаз дитині слід показати, що будь-яка людина має визнавати й дотримуватися певних меж в своїх вчинках як у родині, так і в колективі, в суспільстві; додержуватися законів і правил співжиття.
- ПРИВЧАЙ ДИТИНУ БУТИ СЛУХНЯНОЮ! Батьки зобов’язані слідкувати за поведінкою дитини, скеровувати її так, щоб її вчинки не задавали прикрощів ні їй самій, ні іншим.
- СПОДІВАЙСЯ ВІД ДИТИНИ ЛИШЕ ТАКОЇ ДУМКИ ЧИ ОЦІНКИ, НА ЯКУ ЗДАТНА ВІДПОВІДНО ДО СТУПЕНЯ ЗРІЛОСТІ ТА ДОСВІДУ! Дитині потрібно час, щоб навчитися орієнтуватися в цьому складному світі. Допомагай їй, як тільки можеш, вимагай від неї власної думки або самостійного висновку лише в тому разі, коли вона здатна на це відповідно до ступеня свого розвитку та набутого досвіду.
- ДАЙ ДИТИНІ МОЖЛИВІСТЬ ДІСТАТИ ТАКІ ВРАЖЕННЯ, ЩО ЗГОДОМ МАТИМУТЬ ЦІННІСТЬ СПОГАДІВ! Дитина "живиться" так само, як і дорослі враженнями. Вони дають їй можливість ознайомитися з життям інших людей та з навколишнім світом.
Висока самооцінка дитини: поради батькам
П'ять порад про те, як сформувати високу самооцінку в дітей
Методи виховання, які ви вибираєте, мають глибокий вплив на особистість дитини. Від того, як ви ставитесь до своєї дитини і як поводитеся з нею, безпосередньо залежить розвиток її особистості. Звісно, як батьки ви завжди намагаєтеся, щоб дитина перебувала в безпеці, була здоровою і щасливою. Також необхідно прагнути робити все, щоб вона відчувала впевненість у собі, своїх силах і можливостях.
Важливо пам'ятати, що кожна дитина – це особистість, не схожа на інших. Те, що добре для одного малюка, може не завжди бути дієвим у випадку з іншим. Якщо ви спробували певний метод виховання, але відчуваєте, що він зовсім не допомагає вашій дитині, краще зробіть паузу і спробуйте інший.
Ось кілька способів, як сформувати в дитини відповідну самооцінку й почуття власної гідності.
1. Будьте «близькими» батьками. Один з найвдаліших способів розвитку високої самооцінки й самоповаги дитини полягає у прояві відчутної любові до неї.
- Бути «близькими» батьками означає демонструвати свою любов і вдячність дитині способами, які включають у себе більше, ніж просто слова.
- Ви можете подумати, що схвально кивнути головою чи сказати дитині, що ви пишаєтесь нею, цілком достатньо для прояву вашої любові. Звісно, це важливо робити, але вам слід піти набагато далі й виражати свою любов за допомогою обіймів, поцілунків і ласки.
Як це зробити?
- Купайте дитину в поцілунках і обіймах.
- Завжди знаходьте час для родини.
- Зазвичай з віком кількість тілесних контактів з дитиною зменшується. А ви спробуйте зберегти тілесний зв'язок і прихильність до неї. Ця прихильність може виражатись в обіймах, поцілунках у щоку, у тому, як ви укладаєте дитину спати, тримаєте її за руку при ходьбі, кладете їй руку на плече під час перегляду фільму й т. п.
2. Будьте чуйними батьками. Допомагаючи дитині розвинути почуття власної гідності й, відповідно, високу самооцінку, будьте чуйними батьками.
- Як чуйні батьки, ви повинні дбати про потреби вашої дитини в міру їх виникнення.
- Деякі діти мають більш високі емоційні потреби, ніж інші, і вам може бути складно реагувати на них відповідним чином. Іноді батьки ненавмисно роблять зауваження, обсмикують або нехтують дітьми, не враховуючи при цьому їх емоційний стан. Отже будьте більш пильними й уважними до емоційних потреб вашої чутливої дитини.
Як це зробити?
- Намагайтесь вислуховувати свою дитину й робити відповідні кроки. Ваша дитина може потребувати більше вашого часу й уваги, що може бути складно у випадку, якщо ви дотримуєтесь активного способу життя. Постарайтеся змінити свій робочий графік.
- Для того щоб частіше проводити час з дитиною, попросіть рідних допомогти вам з домашніми справами.
3. Будьте впевненими в собі. Пам'ятайте про те, що ви кумир і приклад для вашої дитини, тому намагайтеся самі дотримуватись того, чого ви хочете її навчити.
- Ваша дитина поступово навчиться впевненості в собі, спостерігаючи за вашою поведінкою. Ви можете ефективно продемонструвати їй, як зберігати впевненість незалежно від складності завдання.
- Поясніть дитині тонку межу між упевненістю й надмірною самовпевненістю.
Як це зробити?
- Проявляйте впевненість у собі при повсякденному спілкуванні з іншими людьми, особливо у присутності дитини.
4. Станьте позитивним відображенням для дитини. Усе, у що вірить ваша дитина, спочатку приходить до неї від вас.
- Як батьки ви будете точним відображенням вашої дитини (її «дзеркалом»), – тим, від кого вона дуже багато чого дізнається про себе. Почуття дитини, а також ваша реакція й розуміння того, що вона робить, вплинуть на її бачення себе.
- Подбайте, щоби постійно проявляти позитивну реакцію на все, що дитина робить, а також на ті особливості, які вона повинна змінити або покращити. Багато в чому методи дисциплінування дитини вдома й обмеження, які ви встановлюєте для неї, є одним зі шляхів запровадження дзеркального методу виховання.
Як це зробити?
- Порозмовляйте з вашою дитиною про те, що вона робить чи не робить. Якщо ви не схвалюєте її вчинок, повідомте їй про це. Якщо дії дитини змушують вас бути безмежно щасливими й пишатись нею, обов'язково скажіть їй про це та обов’язково похваліть дитину у присутності інших людей. Дайте їй знати, якщо вважаєте, що вона діяла надто емоційно, а в тій ситуації слід було бути більш поміркованою та стриманою. Якщо вона стала занадто тихою і припинила ділитися з вами, першими вийдіть на контакт з нею.
- Дитині важливо навчитись розрізняти ситуації, коли вона може бути задоволена собою й не захоплюватись надмірним самоїдством. Поясніть дитині, що хоча вона й не може відразу досягти досконалості в усьому (власне, і не повинна), важливо намагатися з усіх сил. І, нарешті, переконайте дитину, що в будь-якому випадку ви завжди будете любити її такою, якою вона є, для цього їй зовсім не обов'язково досягати максимальних висот.
5. Поставте дитину у пріоритет. Вам як батькам треба піклуватися про мільйони різних речей, але емоційні потреби дитини завжди повинні бути у вас у пріоритеті.
- Коли ви перебуваєте разом з дитиною, подбайте про те, щоб вона отримувала вашу найпильнішу увагу. Звичайно, ви часто буваєте зайнятими й безліч справ вимагає вашого часу. У такому випадку більш ретельно плануйте свій розпорядок дня й коригуйте розклад.
- Скажіть дитині, що навіть коли вас немає поруч з нею фізично, ви завжди думаєте про неї. Це дасть їй відчуття, що її люблять, і з часом дитина зрозуміє й оцінить всі ті зобов'язання, які ви несете на своїх плечах.
Як це зробити?
- Коли ви з дитиною, відставте вбік усі справи.
- Знайдіть час для сімейних обідів.
- Один день на тиждень повністю присвятіть заняттям з дитиною.
Самооцінка вашої дитини багато в чому залежить від того, як ви до неї ставитесь і як ви вчите її дивитись в обличчя навколишнього світу. Розкажіть дитині, як важливо вірити в себе. Постійно повторюйте, що ви завжди готові допомогти їй, зрозуміти, любити й підтримувати її безмежно. Цих п'яти простих порад цілком достатньо, щоби творити дива з особистістю вашої дитини і зробити її більш упевненою в собі.
__________________________________________________________________________________
П'ять порад про те, як сформувати високу самооцінку в дітей
Методи виховання, які ви вибираєте, мають глибокий вплив на особистість дитини. Від того, як ви ставитесь до своєї дитини і як поводитеся з нею, безпосередньо залежить розвиток її особистості. Звісно, як батьки ви завжди намагаєтеся, щоб дитина перебувала в безпеці, була здоровою і щасливою. Також необхідно прагнути робити все, щоб вона відчувала впевненість у собі, своїх силах і можливостях.
Важливо пам'ятати, що кожна дитина – це особистість, не схожа на інших. Те, що добре для одного малюка, може не завжди бути дієвим у випадку з іншим. Якщо ви спробували певний метод виховання, але відчуваєте, що він зовсім не допомагає вашій дитині, краще зробіть паузу і спробуйте інший.
Ось кілька способів, як сформувати в дитини відповідну самооцінку й почуття власної гідності.
1. Будьте «близькими» батьками. Один з найвдаліших способів розвитку високої самооцінки й самоповаги дитини полягає у прояві відчутної любові до неї.
__________________________________________________________________________________
Пам'ятка для батьків
ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО ОСВІТУ
Освіта - основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави.
Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями.
Освіта в Україні грунтується на засадах гуманізму, демократії, національної свідомості, взаємоповаги між націями і народами.
Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями.
Освіта в Україні грунтується на засадах гуманізму, демократії, національної свідомості, взаємоповаги між націями і народами.
Стаття 59. Відповідальність батьків за розвиток дитини
1. Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку дитини як особистості.
2. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
3. Батьки та особи, які їх замінюють, зобов'язані:
- постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;
- поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до державної і рідної мови, сім'ї, старших за віком, до народних традицій та звичаїв;
- виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського та інших народів, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до своєї країни;
- сприяти здобуттю дітьми освіти у навчальних закладах або забезпечувати повноцінну домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу;
- виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.
4. Держава надає батькам і особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов'язків, захищає права сім'ї.
1. Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку дитини як особистості.
2. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
3. Батьки та особи, які їх замінюють, зобов'язані:
- постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;
- поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до державної і рідної мови, сім'ї, старших за віком, до народних традицій та звичаїв;
- виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського та інших народів, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до своєї країни;
- сприяти здобуттю дітьми освіти у навчальних закладах або забезпечувати повноцінну домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу;
- виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.
4. Держава надає батькам і особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов'язків, захищає права сім'ї.
Стаття 60. Права батьків
Батьки або особи, які їх замінюють, мають право:
- вибирати навчальний заклад для неповнолітніх дітей;
- обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування навчальних закладів;
- звертатися до державних органів управління освітою з питань навчання, виховання дітей;
- захищати у відповідних державних органах і суді законні інтереси своїх дітей.
ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО ЗАГАЛЬНУ СЕРЕДНЮ ОСВІТУ
Батьки або особи, які їх замінюють, мають право:
- вибирати навчальний заклад для неповнолітніх дітей;
- обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування навчальних закладів;
- звертатися до державних органів управління освітою з питань навчання, виховання дітей;
- захищати у відповідних державних органах і суді законні інтереси своїх дітей.
ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО ЗАГАЛЬНУ СЕРЕДНЮ ОСВІТУ
Стаття 29. Права та обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють
1. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право:
- вибирати навчальні заклади та форми навчання для неповнолітніх дітей;
- приймати рішення щодо участі дитини в інноваційній діяльності загальноосвітнього навчального закладу;
- обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування загальноосвітніх навчальних закладів;
- звертатися до відповідних органів управління освітою з питань навчання і виховання дітей;
- захищати законні інтереси дітей.
2. Батьки або особи, які їх замінюють, зобов'язані:
- забезпечувати умови для здобуття дитиною повної загальної середньої освіти за будь-якою формою навчання;
- постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;
- поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до сім'ї, старших за віком, державної і рідної мови, до народних традицій і звичаїв;
- виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей Українського народу, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до України.
3. У разі, якщо батьки або особи, які їх замінюють, всупереч висновку відповідної психолого-медико-педагогічної консультації відмовляються направляти дитину до відповідної спеціальної загальноосвітньої школи (школи-інтернату), навчання дитини проводиться за індивідуальною формою.
1. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право:
- вибирати навчальні заклади та форми навчання для неповнолітніх дітей;
- приймати рішення щодо участі дитини в інноваційній діяльності загальноосвітнього навчального закладу;
- обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування загальноосвітніх навчальних закладів;
- звертатися до відповідних органів управління освітою з питань навчання і виховання дітей;
- захищати законні інтереси дітей.
2. Батьки або особи, які їх замінюють, зобов'язані:
- забезпечувати умови для здобуття дитиною повної загальної середньої освіти за будь-якою формою навчання;
- постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;
- поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до сім'ї, старших за віком, державної і рідної мови, до народних традицій і звичаїв;
- виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей Українського народу, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до України.
3. У разі, якщо батьки або особи, які їх замінюють, всупереч висновку відповідної психолого-медико-педагогічної консультації відмовляються направляти дитину до відповідної спеціальної загальноосвітньої школи (школи-інтернату), навчання дитини проводиться за індивідуальною формою.
Розділ X. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У СФЕРІ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ
Cтаття 47. Відповідальність за порушення законодавства про загальну середню освіту
1. Посадові особи і громадяни, винні у порушенні законодавства про загальну середню освіту, несуть відповідальність у порядку, встановленому законами України.
2. Шкода, заподіяна учнями (вихованцями) загальноосвітньому навчальному закладу, відшкодовується відповідно до законодавства України.
3. Злісне ухилення батьків від виконання обов'язків щодо здобуття їх неповнолітніми дітьми повної загальної середньої освіти може бути підставою для позбавлення їх батьківських прав.
Необхідні правила етикету для дітей
1. Посадові особи і громадяни, винні у порушенні законодавства про загальну середню освіту, несуть відповідальність у порядку, встановленому законами України.
2. Шкода, заподіяна учнями (вихованцями) загальноосвітньому навчальному закладу, відшкодовується відповідно до законодавства України.
3. Злісне ухилення батьків від виконання обов'язків щодо здобуття їх неповнолітніми дітьми повної загальної середньої освіти може бути підставою для позбавлення їх батьківських прав.
Необхідні правила етикету для дітей
Ви коли-небудь замислювались над тим, як це – бути дитиною в сучасному неспокійному світі дорослих? У століття інформації та безперервного шуму навіть дорослим людям часом складно домогтись того, щоб їх почули. А тепер уявіть, наскільки важче це дітям?
Хороші манери, вихованість допомагають легше долати шум і бути почутими. Манери – це свого роду соціальний клей, що дозволяє несхожим один на одного членам суспільства триматись разом. Батькам важливо навчити дітей мови етичних норм, щоб вони могли використовувати її при спілкуванні з однолітками, дорослими людьми й отримувати при цьому необхідні переваги.
Навчаючи дітей етикету й даючи їм набір керівних принципів управління взаємодіями, ми насправді озброюємо їх інструментами, які допоможуть їм бути почутими, розвиваємо їхню віру у власні можливості й налаштовуємо на майбутні успіхи.
Отже, ось список із тридцяти двох правил етикету, яких батьки повинні навчити своїх дітей.
Привітання та прощання
Ці правила можуть використовувати також і дорослі люди в якості курсу підвищення кваліфікації. Послідовність і практика потенційних соціальних ситуацій призводять до вміння вести розмову в позитивному ключі, що з часом стає другою натурою:
1. Вітайте людину по імені, а якщо ви не знаєте, як її звати, спитайте. Привітання на ім'я – це знак поваги, який каже людині про те, що ви її цінуєте. Тому важливо навчити дітей завжди вітати дорослих людей на ім'я та по батькові або спитати, якщо вони не знають, як їх звати.
2. Ніколи не бійтесь перепитувати, якщо ви забули ім'я співрозмовника: люди розуміють, що іноді діти можуть забувати імена. З усіма таке буває. У цьому випадку цілком прийнятна фраза: «Вибачте, я не можу пригадати ваше ім'я, не могли б ви мені його нагадати?».
3. Намагайтесь дивитися співрозмовнику в очі: дивитись в очі людині під час спілкування з нею корисно не тільки дітям, а й дорослим. Крім того, навчіть дітей не відволікатись; в іншому випадку співрозмовник отримає сигнал, що він вам не цікавий. Погляд в очі – простий, але ефективний спосіб допомогти дітям завоювати серце кожної дорослої людини, яка зустрічається їм на життєвому шляху. Звісно, якщо такий зоровий контакт характерний для даної культури й соціальних норм.
4. «Приємно бачити вас»: важливо додавати позитивні коментарі на початку розмови. Прикладами таких коментарів є: «Приємно бачити Вас» або «Приємно завітати до Вас». Вихід за межі стандартного привітання показує, що дитина цінує людину, з якою розмовляє.
5. «Дякую за запрошення»: неважливо, куди ви прийшли – у гості пограти, у дитячий садок чи додому до бабусі, треба навчити дитину дякувати за запрошення, за клопоти, за турботу про себе; такі слова дадуть значно більший результат, ніж просте «дякую». Такі слова демонструють вдячність дитини – якість, якої так не вистачає сучасній молоді. Вони безумовно принесуть користь дітям у розмові з дорослими.
6. «Як ваші справи ...?» і вислухайте відповідь: ми всі автоматично питаємо «Як справи?», але найчастіше забуваємо дочекатись відповіді. Навчання дітей питати, а потім уважно слухати – перший крок до наступного правила етикету.
7. Запам'ятовування подробиць та активне слухання: це просте правило хорошого тону, але воно має суттєвий вплив на сприйняття вас іншими людьми. Запам'ятовування імен і конкретних деталей (наприклад, хвороби або недавнього повернення з відпустки) передбачає турботу й повагу.
На додаток, якщо ваша дитина сором'язлива й ховається за вами щоразу, коли ви зустрічаєте когось, треба приймати це... до певного моменту. Насправді, таким дітям просто потрібні «сценарії розмови» або мова соціальної взаємодії.
Виберіть деякі з перерахованих вище порад, наприклад, погляд в очі при привітанні, навіть із-за ваших ніг, якщо це необхідно, і працюйте над його вдосконаленням. Починайте повільно й поступово.
Не треба примушувати дитину обіймати й цілувати або іншим чином фізично взаємодіяти із членами сім'ї чи друзями. Соціально прийнятним способом угамувати почуття ображеного родича буде такий: «Я впевнений, що дитина обов'язково проявить до вас свої теплі почуття. Давайте не будемо форсувати події».
Фізичний простір
Діти надзвичайно фізично активні. Вони люблять бігати, стрибати, перекидатись і гратися. Додайте до цього обмежений контроль над спонуканнями та швидкість ніг, і ви отримаєте рецепт катастрофи, коли мова йде про взаємодію з дорослими людьми, особливо з тими, хто не звик або просто не любить товариство дітей. Навчивши дитину таких правил етикету, ви можете гарантувати, що вона зможе досягти успіху та справити враження навіть на найменш терплячих дорослих.
8. Будьте обачні – зупиняйтесь та оглядайтесь: діти часто перебувають у невинній невідомості щодо того, що їх оточує. У них одне спонукання змінює інше. Наприклад, ви прийшли з малюками в зоопарк, і в той час як ви розглядаєте слонів, вони раптом помічають щось цікаве в іншому місці. Не замислюючись ні на секунду про те, що знаходиться навкруги них, малюки біжать стрімголов і мало не потрапляють під колеса інвалідного візка літньої людини, яка починає хвилюватись та обурюватися зі зрозумілих причин. Дуже важливо, щоби батьки постійно нагадували дітям про необхідність зупинятись і дивитись обабіч, перш ніж рухатись далі, і не тільки при переході через проїжджу частину, а скрізь і завжди.
9. Червоне світло, жовте світло, зелене світло: ви, можливо, звертали увагу на те, що вчителі, тренери із плавання та футболу й багато інших дорослих наставників ваших дітей використовують цей цінний інструмент. Використовуючи зелене світло як дозвіл «іти», жовте світло, щоби «сповільнитись», і червоне світло для «зупинки», ви можете контролювати рух і переміщення дітей, не підвищуючи голос. Почніть використовувати цей метод як можна раніше, пропонуйте його малюкам як гру. Незабаром разом із практикою вони добре навчаться визначати, коли можна «йти», коли слід «пригальмувати» і коли вони повинні «зупинитись».
10. Прибираємо руки від скла: це правило може здатися трохи смішним. Навчіть дітей не чіпати руками, особливо брудними, скляні поверхні, щоб на них не залишалося плям, і ваш учитель танців, власник магазину, бібліотекар, лікар і багато інших людей будуть вам дуже вдячні.
11. Не хапайте, не вихоплюйте: це не тільки важливе правило етикету, а й безпеки. Розуміння цього приходить тоді, коли ви бачите, наприклад, як дворічна дитина вихоплює ніж з рук матері. Якщо ваша дитина любить вихоплювати предмети, забирайте в неї те, що вона вхопила, але робіть це ніжно, а потім красиво й повільно передавайте предмет назад малюку. Робіть це, доки дитина не зрозуміє, що вихоплювати що-небудь в інших людей неприпустимо.
Прийом їжі й поведінка за столом
Прийом їжі – це особлива зона етикету. З одного боку, хороші манери за столом надзвичайно важливі, з іншого – особливості етикету в цій сфері можуть змінюватись у залежності від культури та товариства. У міру дорослішання діти досить часто їдять разом з іншими людьми. Вони відвідують дні народження, проводять час із родичами, беруть участь у святкових обідах і ходять у гості до друзів. До того ж прийом їжі – це така сфера етикету, навчання якої можна починати з моменту народження дитини.
Коли дитина з нетерпінням накидається на груди матері при годуванні або вихоплює пляшку з дитячим харчуванням, у батьків з'являється чудова можливість почати навчання малюка правил доброго тону. Тримайте дитину та м'яко поясніть, що їй слід проявляти терпіння, а потім почніть спочатку. Маленькі діти ще не розуміють слів, але, урешті-решт, вони навчаться того, що коли будуть вихоплювати пляшечку перш ніж їм її запропонують або будуть засовувати руку під сорочку матері в прагненні отримати годування, то не отримають те, чого хочуть.
Малюків ясельного віку треба навчити не кидати їжу, користуватися столовими приборами й не запихати в рот великі шматки їжі. Дітям дошкільного віку можна розповідати про те, як правильно накривати стіл, приймати їжу з належними манерами та правильно накладати собі страви, використовуючи різні кухонні предмети.
Хороші манери за столом дуже важливі з моменту першого спільного сніданку дитини із другом до обіду дорослої людини з очільником. Під час прийому їжі в товаристві дитина може або досягти успіху або втратити його. Наступні поради повинні озброїти вашого малюка знанням найбільш актуальних правил прийому їжі в товаристві.
12. Їсти з чужої тарілки – навіть з тарілки мами – це погана ідея: в деяких сім'ях грають у гру, яка полягає в тому, що можна «красти» їжу з тарілок один в одного. Це може бути дуже смішним і прийнятним удома, коли вся сім'я бере участь у такій грі й отримує задоволення від неї, але вона стає не смішною, коли в неї втягують того, хто не розуміє таких жартів. Їсти їжу з тарілки іншої людини неприйнятно. Набагато краще ввічливо попросити добавки, навіть якщо мамі чи тату доведеться накласти дитині цю добавку зі своєї тарілки.
13. Не забувайте про внутрішні правила кожної сім'ї: у деяких сім'ях дітям дозволяється вставати з-за столу відразу після того, як вони доїдять усе. Однак в інших сім'ях усі члени сім'ї сидять за столом до того часу, доки останній з них не закінчить їсти. Навчіть дітей завжди цікавитись і дотримуватись будь-яких правил поведінки за столом господарів.
14. Скуштуйте їжу із ввічливості: у всіх нас є свої кулінарні пристрасті. На щастя, пішли в минуле ті дні, коли правилом доброго тону вважалось доїдати все, що лежить на тарілці. Однак слід навчити дітей куштувати трохи їжі, яка їм з якихось причин не подобається, просто із ввічливості та для того, щоби проявити повагу до господарів. Після цього цілком прийнятно сказати: «Прошу вибачення, я не великий любитель...» або «Я насправді не їм...». Твердо поясніть дітям, що в жодному разі не можна казати людині, яка їх пригощає, що подана страва виглядає огидно, жахливо або що вони терпіти її не можуть (це стосується і страв, приготованих мамою).
15. «Чи можу я допомогти вам?»: пропозиція своєї допомоги доречна в усіх сферах життя. Але пропозиція накрити стіл, прибрати зі столу або помити посуд уважається особливим проявом увічливості.
16. Серветка на колінах, лікті зі столу: у наші дні ці правила етикету вважаються старомодними й багато людей ставляться до них трохи недбало. Проте, оскільки в різних сім'ях існують різні традиції, слід навчити дітей цих правил поведінки за столом, щоб у будь-якій ситуації вони залишались на висоті.
17. Не тягнись ні за чим. Старе, але суворе правило. За нормами етикету не дозволяється тягнутися через весь стіл за чим-небудь. Усі батьки знають, якою неприємною є ситуація, коли дитина перекидає склянку й розливає її вміст на обідній стіл. Щоб не розлити чай на коліна сусіда й не примушувати нервувати всіх присутніх за столом, необхідно ввічливо попросити передати вам те, що ви хочете.
18. Дозвіл вийти з-за столу: це дуже важливе правило етикету! Як тільки дитина навчиться розмовляти, ви повинні познайомити її з тим, як необхідно правильно відпрошуватися з-за столу. Це може стати у пригоді не тільки після їжі. Щоразу, коли дитині необхідно залишити стіл, вона повинна вміти правильно просити дозволу зробити це.
Подарунки! (Та інші правила етикету на святах/у гостях)
Свята, дні народження – це ті події, на яких діти контактують з іншими людьми, часто без батьків. Тому під час прийомів і відвідування святкових заходів важливо знати правила доброго тону.
19. Запрошення: дитячі дні народження можуть бути витратними. Тому не завжди виходить запросити всіх, кого б ви хотіли бачити. Навчіть дітей роздавати запрошення обачно й не обговорювати майбутнє свято прилюдно, якщо тільки на нього не запрошені всі.
20. Відповідайте на запрошення: просто робіть це. Ніщо не засмучує сильніше, ніж занепокоєння із приводу того, чи достатньо у вас усього необхідного для проведення свята, чи його занадто мало, чи занадто багато. Письмово, по електронній пошті або по телефону заздалегідь повідомляйте сторону, яка приймає, чи зможете ви прийти.
21. Будьте добрим гостем і гостинним господарем: важливо навчити дітей як господарів цікавитися в гостей, чим би вони хотіли зайнятись, а в ролі гостей пропонувати свою допомогу при прибиранні після святкової зустрічі. Навчіть дітей радо зустрічати своїх гостей і створювати для них комфортні умови. Це закладе основу правильного управління соціальними ситуаціями в дорослому віці. Якщо дитина навчиться бути добрим гостем, це забезпечить їй більшу кількість запрошень у майбутньому.
22. «У мене це вже є, я хотів не це...» Треба просто дякувати: це правило говорить саме за себе. Навчіть своїх дітей бути ввічливими, приховувати своє розчарування й висловлювати вдячність за проявлену увагу.
23. Шукайте добрі слова, які можна сказати про подарунок. Важливе правило доброго тону свідчить: при отриманні подарунка треба дивитись дарувальнику в очі й дякувати. Але для того щоб домогтися ще більшого впливу на оточення, скажіть кілька хороших слів про подарунок, навіть таких простих, як: «Я не можу дочекатися, щоби почати користуватися цим».
24. «Дякую, що прийшли»/«Дякую за те, що запросили»: стандартні, але вкрай важливі слова.
25. Листи подяки: існує багато творчих способів висловити свою подяку, але найпростіше навчити дитину відправляти власноруч написані листи з висловленням вдячності тим людям, хто надіслав їм подарунок, хто зробив більше, ніж вимагають прості правила ввічливості, і тим дітям, які знайшли час, щоби прийти на день народження вашої дитини. Ці листи подяки можуть бути дуже простими, наприклад, «Дякую за (назва подарунка), (кілька хороших слів про подарунок)». Діти дошкільного віку можуть просто написати своє ім'я, а діти у віці початкових класів школи можуть переписувати ваші або писати власні листи.
Взаємодія з дорослими людьми
Хоча немає жодного сумніву в тому, що діти в наші дні більш відокремлені, ніж раніше, усім їм рано чи пізно доводиться взаємодіяти з дорослими людьми, які не є їхніми батьками. Наступні навички допоможуть полегшити ці взаємодії та зроблять дітей бажаними в будь-якому товаристві:
26. У бесіді з дорослими людьми чекайте, доки до вас не звернуться: це досить старомодне правило, що втратило свою привабливість в останні десятиліття. Однак у сучасному технологічному світі, де важко сказати, коли саме доросла людина зайнята, насправді дуже важливо, щоб діти не переривали людину, коли вона щось каже.
27. Навчіть дітей визначати паузу в розмові: майже всі батьки знають, що треба навчити дітей правильно вибачатись, але ХХІ століття рухається так стрімко, що треба зробити ще один крок уперед і навчити дітей правильно визначати паузу в розмові; пауза – це прийнятний момент, щоби почати казати щось самому.
28. Чи треба переривати співрозмовника: отже, ваші діти знають, як можна ввічливо переривати співрозмовника, і тепер прийшов час навчити їх визначати, чи треба взагалі втручатись у розмову. Зараз висвітлюється тема, близька дитині, чи в ній піднімаються дорослі теми?
Правила ввічливості при використанні телефонів і високотехнологічних пристроїв
У сучасному мінливому суспільстві миттєвого доступу надзвичайно важливо стежити за своїми словами, особливо надрукованими. У століття скріншотів, переадресації повідомлень, групового листування й випадкових одержувачів важливо, щоби слова або зображення доходили до тієї людини, якій вони призначені.
Особливо важливо почати навчати дітей правил етикету при використанні високотехнологічних пристроїв у ранньому віці, оскільки багато дітей у початкових і середніх класах школи вже мають до них доступ або власний мобільний телефон. Коли Інтернет-сумісні пристрої знаходяться в руках маленьких дітей, батькам треба звертати більше уваги на те, як малюки використовують їх, і вживати відповідні заходи за потреби. Ось кілька простих правил етикету в цій сфері.
29. Стежте за своїми словами: раніше цькування й переслідування (булінг) відбувались тільки очно. Більшість батьків навчають своїх дітей того, що дуже важливо проявляти доброту при особистому контакті з людьми, тому що булінг неприйнятний. Однак злі коментарі та образи тепер перейшли в кіберпростір і часто знаходяться поза зоною контролю дорослих. Докладіть усіх зусиль, щоб діти розуміли, що слова можуть поранити іншу людину.
30. Передавайте, відправляйте онлайн тільки те, що можуть бачити всі: ми всі чули розповіді про те, як зображення або текстові повідомлення випадково відправлялись не тій людині, якій призначались, або відправлялись тому, кому треба, але опинялись у чужих руках. Технології можуть бути небезпечними, і вкрай важливо навчити дітей поводитися з ними з особливою обережністю. Фотографії, тексти й повідомлення можуть віддаватись розголосу в Інтернеті. Діти не завжди бачать небезпеку заподіяння шкоди своїй репутації, поки не стає занадто пізно.
31. Ховайте свій телефон подалі при живому спілкуванні. Справді. Іноді це важко. Багато хто не дотримується цієї поради, але ми повинні навчити дітей бути присутніми при спілкуванні. Якщо ми зараз не навчимо їх зосереджуватись на поточному завданні, вони не навчаться цього ніколи. Навчіть їх не розпорошувати увагу. Використовуйте цю пораду й у ставленні до себе. Відкладайте телефон і приділяйте увагу дітям, вимикайте звук, якщо це потрібно, демонструйте малюкам, що ви їх цінуєте.
32. Жестикуляція серед усього іншого допомагає уникнути переривання телефонних розмов: навчіть дітей подавати й розуміти сигнали руками, щоб вони не переривали вас, коли ви розмовляєте по телефону. Тепер, коли персональні електронні пристрої поширились у світ бізнесу, усе більше стає поширеною робота вдома, у парку або на трибуні футбольного стадіону. Батькам для своєї користі важливо навчити дітей основних правил, щоб мати можливість завершувати свої телефонні розмови без непотрібного переривання.
Чудовий спосіб для досягнення цієї мети – навчити дітей користуватися сигналами рук. Сигнали можуть бути особливими у вашій родині, що задовольняють ваші конкретні потреби; обмежити вас може лише уява. Жестикуляція стане у пригоді не тільки при телефонних розмовах. Сигнали «ні» або «стоп» можуть перервати небажаний прояв поведінки без необхідності кричати на весь дім.
На закінчення
Вважається, що в сучасному світі правила етикету більш гнучкі, але при цьому ще більш необхідні. Диво полягає в тому, що коли ви дасте дитині ці прості інструменти, описані вище, то здивуєтесь тому, який позитивний вплив вони матимуть на її вміння управляти навколишнім світом.
Ви коли-небудь замислювались над тим, як це – бути дитиною в сучасному неспокійному світі дорослих? У століття інформації та безперервного шуму навіть дорослим людям часом складно домогтись того, щоб їх почули. А тепер уявіть, наскільки важче це дітям?
Хороші манери, вихованість допомагають легше долати шум і бути почутими. Манери – це свого роду соціальний клей, що дозволяє несхожим один на одного членам суспільства триматись разом. Батькам важливо навчити дітей мови етичних норм, щоб вони могли використовувати її при спілкуванні з однолітками, дорослими людьми й отримувати при цьому необхідні переваги.
Навчаючи дітей етикету й даючи їм набір керівних принципів управління взаємодіями, ми насправді озброюємо їх інструментами, які допоможуть їм бути почутими, розвиваємо їхню віру у власні можливості й налаштовуємо на майбутні успіхи.
Отже, ось список із тридцяти двох правил етикету, яких батьки повинні навчити своїх дітей.
Привітання та прощання
Ці правила можуть використовувати також і дорослі люди в якості курсу підвищення кваліфікації. Послідовність і практика потенційних соціальних ситуацій призводять до вміння вести розмову в позитивному ключі, що з часом стає другою натурою:
1. Вітайте людину по імені, а якщо ви не знаєте, як її звати, спитайте. Привітання на ім'я – це знак поваги, який каже людині про те, що ви її цінуєте. Тому важливо навчити дітей завжди вітати дорослих людей на ім'я та по батькові або спитати, якщо вони не знають, як їх звати.
2. Ніколи не бійтесь перепитувати, якщо ви забули ім'я співрозмовника: люди розуміють, що іноді діти можуть забувати імена. З усіма таке буває. У цьому випадку цілком прийнятна фраза: «Вибачте, я не можу пригадати ваше ім'я, не могли б ви мені його нагадати?».
3. Намагайтесь дивитися співрозмовнику в очі: дивитись в очі людині під час спілкування з нею корисно не тільки дітям, а й дорослим. Крім того, навчіть дітей не відволікатись; в іншому випадку співрозмовник отримає сигнал, що він вам не цікавий. Погляд в очі – простий, але ефективний спосіб допомогти дітям завоювати серце кожної дорослої людини, яка зустрічається їм на життєвому шляху. Звісно, якщо такий зоровий контакт характерний для даної культури й соціальних норм.
4. «Приємно бачити вас»: важливо додавати позитивні коментарі на початку розмови. Прикладами таких коментарів є: «Приємно бачити Вас» або «Приємно завітати до Вас». Вихід за межі стандартного привітання показує, що дитина цінує людину, з якою розмовляє.
5. «Дякую за запрошення»: неважливо, куди ви прийшли – у гості пограти, у дитячий садок чи додому до бабусі, треба навчити дитину дякувати за запрошення, за клопоти, за турботу про себе; такі слова дадуть значно більший результат, ніж просте «дякую». Такі слова демонструють вдячність дитини – якість, якої так не вистачає сучасній молоді. Вони безумовно принесуть користь дітям у розмові з дорослими.
6. «Як ваші справи ...?» і вислухайте відповідь: ми всі автоматично питаємо «Як справи?», але найчастіше забуваємо дочекатись відповіді. Навчання дітей питати, а потім уважно слухати – перший крок до наступного правила етикету.
7. Запам'ятовування подробиць та активне слухання: це просте правило хорошого тону, але воно має суттєвий вплив на сприйняття вас іншими людьми. Запам'ятовування імен і конкретних деталей (наприклад, хвороби або недавнього повернення з відпустки) передбачає турботу й повагу.
На додаток, якщо ваша дитина сором'язлива й ховається за вами щоразу, коли ви зустрічаєте когось, треба приймати це... до певного моменту. Насправді, таким дітям просто потрібні «сценарії розмови» або мова соціальної взаємодії.
Виберіть деякі з перерахованих вище порад, наприклад, погляд в очі при привітанні, навіть із-за ваших ніг, якщо це необхідно, і працюйте над його вдосконаленням. Починайте повільно й поступово.
Не треба примушувати дитину обіймати й цілувати або іншим чином фізично взаємодіяти із членами сім'ї чи друзями. Соціально прийнятним способом угамувати почуття ображеного родича буде такий: «Я впевнений, що дитина обов'язково проявить до вас свої теплі почуття. Давайте не будемо форсувати події».
Фізичний простір
Діти надзвичайно фізично активні. Вони люблять бігати, стрибати, перекидатись і гратися. Додайте до цього обмежений контроль над спонуканнями та швидкість ніг, і ви отримаєте рецепт катастрофи, коли мова йде про взаємодію з дорослими людьми, особливо з тими, хто не звик або просто не любить товариство дітей. Навчивши дитину таких правил етикету, ви можете гарантувати, що вона зможе досягти успіху та справити враження навіть на найменш терплячих дорослих.
8. Будьте обачні – зупиняйтесь та оглядайтесь: діти часто перебувають у невинній невідомості щодо того, що їх оточує. У них одне спонукання змінює інше. Наприклад, ви прийшли з малюками в зоопарк, і в той час як ви розглядаєте слонів, вони раптом помічають щось цікаве в іншому місці. Не замислюючись ні на секунду про те, що знаходиться навкруги них, малюки біжать стрімголов і мало не потрапляють під колеса інвалідного візка літньої людини, яка починає хвилюватись та обурюватися зі зрозумілих причин. Дуже важливо, щоби батьки постійно нагадували дітям про необхідність зупинятись і дивитись обабіч, перш ніж рухатись далі, і не тільки при переході через проїжджу частину, а скрізь і завжди.
9. Червоне світло, жовте світло, зелене світло: ви, можливо, звертали увагу на те, що вчителі, тренери із плавання та футболу й багато інших дорослих наставників ваших дітей використовують цей цінний інструмент. Використовуючи зелене світло як дозвіл «іти», жовте світло, щоби «сповільнитись», і червоне світло для «зупинки», ви можете контролювати рух і переміщення дітей, не підвищуючи голос. Почніть використовувати цей метод як можна раніше, пропонуйте його малюкам як гру. Незабаром разом із практикою вони добре навчаться визначати, коли можна «йти», коли слід «пригальмувати» і коли вони повинні «зупинитись».
10. Прибираємо руки від скла: це правило може здатися трохи смішним. Навчіть дітей не чіпати руками, особливо брудними, скляні поверхні, щоб на них не залишалося плям, і ваш учитель танців, власник магазину, бібліотекар, лікар і багато інших людей будуть вам дуже вдячні.
11. Не хапайте, не вихоплюйте: це не тільки важливе правило етикету, а й безпеки. Розуміння цього приходить тоді, коли ви бачите, наприклад, як дворічна дитина вихоплює ніж з рук матері. Якщо ваша дитина любить вихоплювати предмети, забирайте в неї те, що вона вхопила, але робіть це ніжно, а потім красиво й повільно передавайте предмет назад малюку. Робіть це, доки дитина не зрозуміє, що вихоплювати що-небудь в інших людей неприпустимо.
Прийом їжі й поведінка за столом
Прийом їжі – це особлива зона етикету. З одного боку, хороші манери за столом надзвичайно важливі, з іншого – особливості етикету в цій сфері можуть змінюватись у залежності від культури та товариства. У міру дорослішання діти досить часто їдять разом з іншими людьми. Вони відвідують дні народження, проводять час із родичами, беруть участь у святкових обідах і ходять у гості до друзів. До того ж прийом їжі – це така сфера етикету, навчання якої можна починати з моменту народження дитини.
Коли дитина з нетерпінням накидається на груди матері при годуванні або вихоплює пляшку з дитячим харчуванням, у батьків з'являється чудова можливість почати навчання малюка правил доброго тону. Тримайте дитину та м'яко поясніть, що їй слід проявляти терпіння, а потім почніть спочатку. Маленькі діти ще не розуміють слів, але, урешті-решт, вони навчаться того, що коли будуть вихоплювати пляшечку перш ніж їм її запропонують або будуть засовувати руку під сорочку матері в прагненні отримати годування, то не отримають те, чого хочуть.
Малюків ясельного віку треба навчити не кидати їжу, користуватися столовими приборами й не запихати в рот великі шматки їжі. Дітям дошкільного віку можна розповідати про те, як правильно накривати стіл, приймати їжу з належними манерами та правильно накладати собі страви, використовуючи різні кухонні предмети.
Хороші манери за столом дуже важливі з моменту першого спільного сніданку дитини із другом до обіду дорослої людини з очільником. Під час прийому їжі в товаристві дитина може або досягти успіху або втратити його. Наступні поради повинні озброїти вашого малюка знанням найбільш актуальних правил прийому їжі в товаристві.
12. Їсти з чужої тарілки – навіть з тарілки мами – це погана ідея: в деяких сім'ях грають у гру, яка полягає в тому, що можна «красти» їжу з тарілок один в одного. Це може бути дуже смішним і прийнятним удома, коли вся сім'я бере участь у такій грі й отримує задоволення від неї, але вона стає не смішною, коли в неї втягують того, хто не розуміє таких жартів. Їсти їжу з тарілки іншої людини неприйнятно. Набагато краще ввічливо попросити добавки, навіть якщо мамі чи тату доведеться накласти дитині цю добавку зі своєї тарілки.
13. Не забувайте про внутрішні правила кожної сім'ї: у деяких сім'ях дітям дозволяється вставати з-за столу відразу після того, як вони доїдять усе. Однак в інших сім'ях усі члени сім'ї сидять за столом до того часу, доки останній з них не закінчить їсти. Навчіть дітей завжди цікавитись і дотримуватись будь-яких правил поведінки за столом господарів.
14. Скуштуйте їжу із ввічливості: у всіх нас є свої кулінарні пристрасті. На щастя, пішли в минуле ті дні, коли правилом доброго тону вважалось доїдати все, що лежить на тарілці. Однак слід навчити дітей куштувати трохи їжі, яка їм з якихось причин не подобається, просто із ввічливості та для того, щоби проявити повагу до господарів. Після цього цілком прийнятно сказати: «Прошу вибачення, я не великий любитель...» або «Я насправді не їм...». Твердо поясніть дітям, що в жодному разі не можна казати людині, яка їх пригощає, що подана страва виглядає огидно, жахливо або що вони терпіти її не можуть (це стосується і страв, приготованих мамою).
15. «Чи можу я допомогти вам?»: пропозиція своєї допомоги доречна в усіх сферах життя. Але пропозиція накрити стіл, прибрати зі столу або помити посуд уважається особливим проявом увічливості.
16. Серветка на колінах, лікті зі столу: у наші дні ці правила етикету вважаються старомодними й багато людей ставляться до них трохи недбало. Проте, оскільки в різних сім'ях існують різні традиції, слід навчити дітей цих правил поведінки за столом, щоб у будь-якій ситуації вони залишались на висоті.
17. Не тягнись ні за чим. Старе, але суворе правило. За нормами етикету не дозволяється тягнутися через весь стіл за чим-небудь. Усі батьки знають, якою неприємною є ситуація, коли дитина перекидає склянку й розливає її вміст на обідній стіл. Щоб не розлити чай на коліна сусіда й не примушувати нервувати всіх присутніх за столом, необхідно ввічливо попросити передати вам те, що ви хочете.
18. Дозвіл вийти з-за столу: це дуже важливе правило етикету! Як тільки дитина навчиться розмовляти, ви повинні познайомити її з тим, як необхідно правильно відпрошуватися з-за столу. Це може стати у пригоді не тільки після їжі. Щоразу, коли дитині необхідно залишити стіл, вона повинна вміти правильно просити дозволу зробити це.
Подарунки! (Та інші правила етикету на святах/у гостях)
Свята, дні народження – це ті події, на яких діти контактують з іншими людьми, часто без батьків. Тому під час прийомів і відвідування святкових заходів важливо знати правила доброго тону.
19. Запрошення: дитячі дні народження можуть бути витратними. Тому не завжди виходить запросити всіх, кого б ви хотіли бачити. Навчіть дітей роздавати запрошення обачно й не обговорювати майбутнє свято прилюдно, якщо тільки на нього не запрошені всі.
20. Відповідайте на запрошення: просто робіть це. Ніщо не засмучує сильніше, ніж занепокоєння із приводу того, чи достатньо у вас усього необхідного для проведення свята, чи його занадто мало, чи занадто багато. Письмово, по електронній пошті або по телефону заздалегідь повідомляйте сторону, яка приймає, чи зможете ви прийти.
21. Будьте добрим гостем і гостинним господарем: важливо навчити дітей як господарів цікавитися в гостей, чим би вони хотіли зайнятись, а в ролі гостей пропонувати свою допомогу при прибиранні після святкової зустрічі. Навчіть дітей радо зустрічати своїх гостей і створювати для них комфортні умови. Це закладе основу правильного управління соціальними ситуаціями в дорослому віці. Якщо дитина навчиться бути добрим гостем, це забезпечить їй більшу кількість запрошень у майбутньому.
22. «У мене це вже є, я хотів не це...» Треба просто дякувати: це правило говорить саме за себе. Навчіть своїх дітей бути ввічливими, приховувати своє розчарування й висловлювати вдячність за проявлену увагу.
23. Шукайте добрі слова, які можна сказати про подарунок. Важливе правило доброго тону свідчить: при отриманні подарунка треба дивитись дарувальнику в очі й дякувати. Але для того щоб домогтися ще більшого впливу на оточення, скажіть кілька хороших слів про подарунок, навіть таких простих, як: «Я не можу дочекатися, щоби почати користуватися цим».
24. «Дякую, що прийшли»/«Дякую за те, що запросили»: стандартні, але вкрай важливі слова.
25. Листи подяки: існує багато творчих способів висловити свою подяку, але найпростіше навчити дитину відправляти власноруч написані листи з висловленням вдячності тим людям, хто надіслав їм подарунок, хто зробив більше, ніж вимагають прості правила ввічливості, і тим дітям, які знайшли час, щоби прийти на день народження вашої дитини. Ці листи подяки можуть бути дуже простими, наприклад, «Дякую за (назва подарунка), (кілька хороших слів про подарунок)». Діти дошкільного віку можуть просто написати своє ім'я, а діти у віці початкових класів школи можуть переписувати ваші або писати власні листи.
Взаємодія з дорослими людьми
Хоча немає жодного сумніву в тому, що діти в наші дні більш відокремлені, ніж раніше, усім їм рано чи пізно доводиться взаємодіяти з дорослими людьми, які не є їхніми батьками. Наступні навички допоможуть полегшити ці взаємодії та зроблять дітей бажаними в будь-якому товаристві:
26. У бесіді з дорослими людьми чекайте, доки до вас не звернуться: це досить старомодне правило, що втратило свою привабливість в останні десятиліття. Однак у сучасному технологічному світі, де важко сказати, коли саме доросла людина зайнята, насправді дуже важливо, щоб діти не переривали людину, коли вона щось каже.
27. Навчіть дітей визначати паузу в розмові: майже всі батьки знають, що треба навчити дітей правильно вибачатись, але ХХІ століття рухається так стрімко, що треба зробити ще один крок уперед і навчити дітей правильно визначати паузу в розмові; пауза – це прийнятний момент, щоби почати казати щось самому.
28. Чи треба переривати співрозмовника: отже, ваші діти знають, як можна ввічливо переривати співрозмовника, і тепер прийшов час навчити їх визначати, чи треба взагалі втручатись у розмову. Зараз висвітлюється тема, близька дитині, чи в ній піднімаються дорослі теми?
Правила ввічливості при використанні телефонів і високотехнологічних пристроїв
У сучасному мінливому суспільстві миттєвого доступу надзвичайно важливо стежити за своїми словами, особливо надрукованими. У століття скріншотів, переадресації повідомлень, групового листування й випадкових одержувачів важливо, щоби слова або зображення доходили до тієї людини, якій вони призначені.
Особливо важливо почати навчати дітей правил етикету при використанні високотехнологічних пристроїв у ранньому віці, оскільки багато дітей у початкових і середніх класах школи вже мають до них доступ або власний мобільний телефон. Коли Інтернет-сумісні пристрої знаходяться в руках маленьких дітей, батькам треба звертати більше уваги на те, як малюки використовують їх, і вживати відповідні заходи за потреби. Ось кілька простих правил етикету в цій сфері.
29. Стежте за своїми словами: раніше цькування й переслідування (булінг) відбувались тільки очно. Більшість батьків навчають своїх дітей того, що дуже важливо проявляти доброту при особистому контакті з людьми, тому що булінг неприйнятний. Однак злі коментарі та образи тепер перейшли в кіберпростір і часто знаходяться поза зоною контролю дорослих. Докладіть усіх зусиль, щоб діти розуміли, що слова можуть поранити іншу людину.
30. Передавайте, відправляйте онлайн тільки те, що можуть бачити всі: ми всі чули розповіді про те, як зображення або текстові повідомлення випадково відправлялись не тій людині, якій призначались, або відправлялись тому, кому треба, але опинялись у чужих руках. Технології можуть бути небезпечними, і вкрай важливо навчити дітей поводитися з ними з особливою обережністю. Фотографії, тексти й повідомлення можуть віддаватись розголосу в Інтернеті. Діти не завжди бачать небезпеку заподіяння шкоди своїй репутації, поки не стає занадто пізно.
31. Ховайте свій телефон подалі при живому спілкуванні. Справді. Іноді це важко. Багато хто не дотримується цієї поради, але ми повинні навчити дітей бути присутніми при спілкуванні. Якщо ми зараз не навчимо їх зосереджуватись на поточному завданні, вони не навчаться цього ніколи. Навчіть їх не розпорошувати увагу. Використовуйте цю пораду й у ставленні до себе. Відкладайте телефон і приділяйте увагу дітям, вимикайте звук, якщо це потрібно, демонструйте малюкам, що ви їх цінуєте.
32. Жестикуляція серед усього іншого допомагає уникнути переривання телефонних розмов: навчіть дітей подавати й розуміти сигнали руками, щоб вони не переривали вас, коли ви розмовляєте по телефону. Тепер, коли персональні електронні пристрої поширились у світ бізнесу, усе більше стає поширеною робота вдома, у парку або на трибуні футбольного стадіону. Батькам для своєї користі важливо навчити дітей основних правил, щоб мати можливість завершувати свої телефонні розмови без непотрібного переривання.
Чудовий спосіб для досягнення цієї мети – навчити дітей користуватися сигналами рук. Сигнали можуть бути особливими у вашій родині, що задовольняють ваші конкретні потреби; обмежити вас може лише уява. Жестикуляція стане у пригоді не тільки при телефонних розмовах. Сигнали «ні» або «стоп» можуть перервати небажаний прояв поведінки без необхідності кричати на весь дім.
На закінчення
Вважається, що в сучасному світі правила етикету більш гнучкі, але при цьому ще більш необхідні. Диво полягає в тому, що коли ви дасте дитині ці прості інструменти, описані вище, то здивуєтесь тому, який позитивний вплив вони матимуть на її вміння управляти навколишнім світом.
Шановні батьки!
Збережемо наших дітей!
Серед гострих соціальних проблем, яких нам, на жаль, сьогодні не бракує, одна з найболючіших – проблема наркоманії. У двадцять першому сторіччі хворобливий потяг до смертельного зілля набув широкого розмаху. Про наркоманію нині говорять у всьому світі. Крім того, нині серед молоді мають місце поширення лікарські засоби, канабіс, бупреморфін, амфетамін, спайс, екстазі, опіум та їх прикурсори.
Закликаємо всіх небайдужих батьків здійснювати максимум заходів для убезпечення дітей від наркотичної залежності, а саме:
- Посилити контроль над дозвіллям дитини, а особливо у позаурочний час;
Давайте разом збережемо здоров’я дітей та наше майбутнє!!!
Збережемо наших дітей!
Серед гострих соціальних проблем, яких нам, на жаль, сьогодні не бракує, одна з найболючіших – проблема наркоманії. У двадцять першому сторіччі хворобливий потяг до смертельного зілля набув широкого розмаху. Про наркоманію нині говорять у всьому світі. Крім того, нині серед молоді мають місце поширення лікарські засоби, канабіс, бупреморфін, амфетамін, спайс, екстазі, опіум та їх прикурсори.
Звертаємося до батьків, дітей та інших небайдужих громадян, до здорової молоді і здорової нації: коли людина вперше бере у руки шприц чи пакунок з отрутою, не замислюючись над тим, що з першою дозою буде наступна, а потім – прірва і про це якомога ширше потрібно розповідати та постійно наголошувати про най фатальніші наслідки вживання з конкретними прикладами, які нажаль, на сьогоднішній день переповнюють мережу інтернет.
У зв’язку з цим, працівниками ювенальної превенції Головного управління Національної поліції у Волинській областіпостійно здійснюються профілактичні заходи, спрямовані на забезпечення соціального та правового захисту дітей щодо попередження вживання та можливого розповсюдження, чи сприяння цьому, наркотичних засобів.
Закликаємо всіх небайдужих батьків здійснювати максимум заходів для убезпечення дітей від наркотичної залежності, а саме:
- Посилити контроль над дозвіллям дитини, а особливо у позаурочний час;
- Дізнатись максимум інформації щодо кола спілкування дитини та вікової категорії друзів чи знайомих;
- Перевіряти особисті речі дітей на предмет виявлення заборонених в обігу речовин;
- Перевіряти та контролювати переписку та фото дітей у сторінках соціальних мереж;
- Вживати інших заходів для попередження та присічення вживання наркотичних та психотропних речовин дітьми на початкових стадіях.
-
Давайте разом збережемо здоров’я дітей та наше майбутнє!!!
Немає коментарів:
Дописати коментар